Напередодні, 26 травня, працівники ДБР увірвалися в Музей Івана Гончара, де було відкрито виставку картин родини Порошенків
…
your ad here
Напередодні, 26 травня, працівники ДБР увірвалися в Музей Івана Гончара, де було відкрито виставку картин родини Порошенків
…
Партнери України наголосили, що активізація військової діяльності НАТО в Чорному морі є прямим наслідком агресії Росії проти Грузії та України
…
У посольстві США в Україні наголошують на важливості того, щоб Національна служба здоров’я України залишалася незалежною і професійною.
«Незалежна і професійна Національна служба здоров’я України має вирішальне значення в забезпеченні доступу українців до сучасної й ефективної медицини. Ми готові продовжувати партнерство з урядом України для зміцнення незалежності таких інститутів, як НСЗУ, ми також працюємо спільно в боротьбі з пандемією COVID-19 та її наслідками», – йдеться в повідомленні посольства у твітері.
22 травня уряд оголосив новий конкурс на посаду голови НСЗУ, який спочатку мав завершитися 25 травня, але прийом документів продовжили на два дні, до 27 травня.
У листопаді минулого року тодішній голова НСЗУ Олег Петренко написав заяву про звільнення з посади через «дуже різні фундаментальні цінності з командою, що зараз працює над трансформацією системи охорони здоров’я».
Від 4 грудня тимчасовою виконувачкою обов’язків голови НСЗУ стала Оксана Мовчан.
Національну службу здоров’я України утворили 27 грудня 2017 року. Серед її завдань – укладання договорів із медичними закладами та закупівля в них послуг для обслуговування населення. У березні 2018 року головою НСЗУ призначили Олега Петренка. У Міністерстві юстиції службу зареєстрували 30 березня 2018 року.
Президент Володимир Зеленський підписав указ про річну національну програму під егідою Комісії Україна – НАТО на 2020 рік. Про це повідомили у Офісі президента.
«Річна національна програма (РНП) визначає стратегічну мету реформ, цілі та пріоритетні завдання в межах реалізації політики євроатлантичної інтеграції України, а також державні органи, відповідальні за виконання цих завдань. Програма є системним документом, спрямованим на планомірну реалізацію закріпленого Конституцією України стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства в Організації Північноатлантичного договору», – мовиться у повідомленні.
Як зазначили в ОП, особливу увагу в програмі приділили питанню досягнення відповідності критеріям членства в НАТО, переведення оборонного сектора на стандарти Альянсу.
Співпраця України і НАТО посилилася після анексії Криму та початку збройного конфлікту на Донбасі у 2014 році.
За даними фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова, у січні 2020 року 51% українців вважав, що найкращим варіантом гарантування безпеки для України був би її вступ до НАТО.
…
Генпрокурор Ірина Венедіктова після учорашнього звернення до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури і відповіді з їхнього боку у середу знову виступила із заявою на адресу цього відомства.
«Вчора я звернулась до громадськості із заявою про бездіяльність Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. У відповідь отримала відкритого листа антикорупційних прокурорів. Шановні колеги – прокурори САП! Оцінку роботи прокурора дає суд. Не потрібно виправдань, пояснень, посилань на поважні причини чи дорікань вашим колегам з інших правоохоронних органів. Наведіть яскраві приклади судових вироків корупціонерам у 2019-2020 роках, за які вам не соромно, якими ви можете пишатися чи хоча б за 5 років вашого існування. Цього буде достатньо. І покажіть цей результат зараз», – заявила Венедіктова.
26 травня генеральний прокурор Ірина Венедіктова поскаржилася на «бездіяльність Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» і заявила, що це питання потребує її негайного реагування.
Прокурори САП опублікували пізніше відкритий лист у відповідь на відеозвернення Венедіктової. Вони, зокрема, нагадали, що генпрокурор та його заступники не мають права давати вказівки працівникам САП та здійснювати дії, які стосуються виконання прокурорами їхніх повноважень.
Президент Володимир Зеленський 17 березня підписав указ, яким призначив Ірину Венедіктову генеральним прокурором України. Іншим указом Зеленський звільнив Венедіктову від тимчасового виконання обов’язків директора ДБР.
17 березня Верховна Рада України проголосувала за кандидатуру Ірини Венедіктової на посаду генерального прокурора України.
Венедіктова раніше була народною депутаткою від партії Зеленського «Слуга народу». Перед президентськими виборами 2019 року Зеленський представляв Венедіктову у складі своєї команди.
…
Прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури опублікували пізно ввечері 26 травня відкритий лист у відповідь на відеозвернення генерального прокурора Ірини Венедіктової.
У зверненні, оприлюдненому у фейсбуці, прокурори нагадали, що генпрокурор та його заступники не мають права давати вказівки працівникам САП та здійснювати дії, які стосуються виконання прокурорами їхніх повноважень.
«Ми категорично незгодні з твердженням генпрокурора щодо нашої бездіяльності, відсутності результатів роботи та звинуваченнями в порушенні розумних строків в кримінальних провадженнях», – вказано в заяві.
Раніше 26 травня генеральний прокурор Ірина Венедіктова поскаржилася на «бездіяльність Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» і заявила, що це питання потребує її негайного реагування. Заява Венедіктової розміщена на сайті Офісу генпрокурора.
Президент Володимир Зеленський 17 березня підписав указ, яким призначив Ірину Венедіктову генеральним прокурором України. Іншим указом Зеленський звільнив Венедіктову від тимчасового виконання обов’язків директора ДБР.
17 березня Верховна Рада України проголосувала за кандидатуру Ірини Венедіктової на посаду генерального прокурора України.
Венедіктова раніше була народною депутаткою від партії Зеленського «Слуга народу». Перед президентськими виборами 2019 року Зеленський представляв Венедіктову у складі своєї команди.
…
Державне бюро розслідувань 8 травня закрило справу про перешкоджання професійній діяльності журналістів видання «Цензор.нет» Івана Марусенка та Михайла Криворучкіна з боку народного депутата від «Опозиційної платформи – За життя» Олександра Пономарьова, який у лютому 2018 року в кулуарах Верховної Ради напав на них, вирвавши з рук телефони.
Слідчий ДБР не побачив у цих діях парламентаря «складу злочину». Водночас потерпілий журналіст Іван Марусенко вважає це рішення незаконним і вже подав скаргу на ім’я генпрокурорки Ірини Венедіктової з проханням його скасувати.
У постанові про закриття кримінального провадження слідчий ДБР Олександр Амелін обґрунтував своє рішення тим, що «розмова двох депутатів мала конфіденційний характер», «дозвіл на зйомку її учасники не давали», а тому, на його думку, «перешкоджання незаконній професійній діяльності журналіста не утворює складу злочину». Текст постанови слідчого ДБР є в розпорядженні редакції.
Адвокат журналіста Івана Марусенка Анатолій Попов направив скаргу на рішення слідчого ДБР до генеральної прокурорки Ірини Венедіктової – адже «скарга на незаконне закриття цього кримінального провадження має бути предметом уваги та розгляду генерального прокурора, який входить… до системи прокурорів, які мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих», а «вручення підозри народному депутату – це компетенція виключно генерального прокурора».
У скарзі захист журналіста звернув увагу на обставини справи: «Обставини справи чітко вказують про те, що журналісти Марусенко І.П. та Криворучкін М.В. проводили відеозйомку відкрито. Спілкування між депутатами Соболєвим С.В. та Пономарьовим О.С. проводилося у публічному місці, де перебувають депутати, журналісти та інші особи, які дотичні як до діяльності депутатського корпусу, так і до висвітлення цієї діяльності публічного характеру. Обставини справи вказують на те, що спілкування між депутатами відбувалося саме за результатами їхньої діяльності як народних депутатів і саме таку діяльність висвітлюють журналісти, які акредитовані у Верховній Раді України», – йдеться в документі.
Тому, на думку юриста, це «спростовує висновок слідчого Амеліна О.В. про те, що журналісти Марусенко І.П. та Криворучкін М.В. мали отримати «дозвіл на зйомку» у народних депутатів України Соболєва С.В. та Пономарьова О.С».
Крім того, за словами адвоката Попова, жодних зауважень чи прохань від депутата Пономарьова припинити його знімати під час окремого спілкування з журналістами не надходило. Натомість саме в той момент, йдеться у скарзі, парламентар «здійснив напад на журналістів і вихопив з їхніх рук мобільні телефони, які журналісти використовували при здійсненні своєї професійної діяльності».
«Небезпека позиції, яка висловлена ДБР в обґрунтування підстав для закриття цього кримінального провадження полягає в тому, що ДБР запроваджує нові стандарти в оцінці діяльності журналістів, розподіляючи її на законну і незаконну за принципом щодо отримання згоди публічної особи на висвітлення питань діяльності такої особи. Тобто, якщо депутат Пономарьов не хоче, щоб про його діяльність журналісти збирали інформацію, то така діяльність журналістів, на думку слідства, вже вважається незаконною. Очевидно, що запровадження таких стандартів зведе нанівець роль ЗМІ як «сторожового пса демократії», – підкреслив Анатолій Попов. – Не кажучи вже про те, що така позиція слідства прямо іде всупереч усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо права на висвітлення діяльності публічних осіб, до яких за визначенням відносяться політики».
У 2018 році у Верховній Раді тодішній народний депутат від депутатської групи «Воля народу» Олександр Пономарьов (нині він депутат від партії «Опозиційна платформа – За життя») напав на журналіста «Цензор.нет» Івана Марусенко та його колегу Михайла Криворучкіна й вирвав у них з рук телефони, якими вони здійснювали зйомку.
Того ж дня за цим фактом було відкрито кримінальне провадження щодо перешкоджанню законної діяльності журналістів.
Згодом, у травні 2016 року в Генпрокуратурі повідомили, що направили до Верховної Ради подання на притягнення депутата Олександра Пономарьова до кримінальної відповідальності. Однак у червні того ж року регламентний комітет Верховної Ради відмовився його підтримати, визнавши подання тодішнього генпрокурора Юрія Луценка «невмотивованим», а докази «сумнівними».
Розгляд справи тривав близько двох років. А на початку 2020 року провадження було передано до Державного бюро розслідувань.
